Методична СКАРБНИЧКА
Методичні рекомендації
щодо організації роботи з безпеки життєдіяльності дітей
відповідно до Базового компонента дошкільної освіти
Дитина, її життя і здоров’я – найвища цінність держави. Тож захистити її від можливих небезпек і навчити безпечно взаємодіяти з довкіллям – одне з провідних державних завдань, визначених у Законі України “Про дошкільну освіту», у статті 11 якого зазначено: «Дошкільний навчальний заклад:
-
створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання;
-
формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;
-
сприяє збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психічному і фізичному розвитку дітей;
-
здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію з сім'єю».
Саме тому охорона та зміцнення здоров’я, безпека дітей мають бути головною стратегією та пріоритетом у роботі дошкільних закладів.
Відповідальність за організацію роботи з питань охорони життя і здоров’я дітей покладається на керівника дошкільного навчального закладу. Усі інші працівники закладу несуть відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку за виконання інструкцій з охорони життя і здоров’я дітей.
Базовий компонент дошкільної освіти як державний освітній стандарт орієнтує педагогів на певний результат планомірної системної роботи щодо формування у дітей елементарної компетенції з основ безпеки життєдіяльності. В усіх чинних програмах з дошкільної освіти: «Впевнений старт», «Українське дошкілля», «Дитина», «Соняшник», «Дитина в дошкільні роки» викладено вимоги щодо забезпечення життєдіяльності дітей. Для їх реалізації робота має вестися в таких напрямах: створення належних умов для безпечної життєдіяльності; формування елементарної життєвої компетенції з питань безпеки, виховання основ безпечної поведінки у дітей, а також культури безпеки у дорослих, відповідального ставлення до життя та здоров’я дітей.
Для підвищення професійної майстерності педагогів та інших працівників з цього питання в дошкільному закладі має проводитися системна робота. Форми, терміни її проведення фіксуються у річному плані, а за потреби в індивідуальних планах працівників.
В освітніх лініях Базового компонента дошкільної освіти передбачено дати дитині відповідні знання, прищепити вміння і навички безпечної поведінки. Так, в освітній лінії «Особистість дитини» зазначено, що дошкільник володіє елементарними знаннями про основні чинники збереження безпеки; дотримується правил здоров’язбережувальної поведінки; розуміє, що – шкідливо, а що - корисно для організму. У розділі «Зміст освіти» означеної освітньої лінії виокремлено підрозділ «Безпека життєдіяльності», в якому передбачено такі результати навчання: «Диференціює поняття «безпечне» і «небезпечне», усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей). Знає правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, льоду, ігровому, спортивному майданчиках.
Орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки; користуванні транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо. Знає та може скористатися номером телефону основної служби допомоги (пожежна, медична, міліція); усвідомлює, до кого можна звернутись у критичній ситуації. Володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих».
Для ефективного формування у дітей навичок безпечної поведінки слід дотримуватися в роботі таких принципів:
Забезпечення гігієни і нормальної роботи всіх органів та психофізіологічних процесів організму дитини. Хвора, перевтомлена, психоемоційно виснажена дитина неуважна, у неї знижується рухливість нервових процесів у корі півкуль головного мозку, виникає розпорошеність уваги, що негативно позначається на реакції в разі небезпеки.
Забезпечення взаємозв’язку і взаємозалежності життєдіяльності дитини з довкіллям (предметним, соціальним, природним) і безпосереднім середовищем, в якому вона перебуває, та соціальною ситуацією розвитку як єдиною і неповторною для дошкільного дитинства системою взаємин між дитиною та середовищем.
Раціональна організація життя та діяльності дітей у дошкільному закладі і сім’ї.
Своєчасне усунення негативних впливів на життєдіяльність дитини та її наслідків; надання своєчасної допомоги.
Забезпечення взаємозв’язку дошкільного закладу, сім’ї та громадськості у формуванні безпечної поведінки дітей.
Важливий чинник ефективності роботи – тісний взаємозв’язок між педагогами та батьками. Батьки мають уважно ставитися до здоров’я своїх дітей; підтримувати їхнє прагнення до самостійності, заохочувати ініціативу; допомагати знаходити вихід з різних ситуацій; радіти їхнім найменшим успіхам.
Відповідальна місія дорослих не тільки захистити дитину від можливої небезпеки, а й підготувати її до майбутнього самостійного життя, коли доведеться стикатися з різними непередбачуваними ситуаціями.
Тому дітей потрібно надійно озброїти знаннями, вміннями з безпеки життєдіяльності, навичками надання першої медичної допомоги, відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я тих, хто оточує.
Державний стандарт дошкільної освіти ставить завдання навчити випускника дошкільного закладу, насамперед чітко диференціювати поняття «безпека», «небезпека», «безпечне і небезпечне», які мають поповнити активний словник дитини і стати дієвими правилами поведінки. Це закарбовано в змісті здоров’язбережувальної компетенції дитини в одному ємкому словосполученні, а саме «дотримання правил безпеки життєдіяльності".